Вовчок — паразит соняшнику

Июль 13, 2017
188 переглядів

«Чума ХХІ століття»

В нашій країні зосереджено 25% світового виробництва соняшнику. Дана культура вирощується в Україні на площі понад 5,8 млн га. Недотримання агротехніки, порушення сівозмін з метою розміщення соняшнику частіше, ніж рекомендовано науковими установами, і навіть щорічне вирощування його на одному і тому ж місці, є причиною незадовільного фітосанітарного стану полів. Це відображається у збільшенні забур’яненості, накопиченні шкідників та хвороботворного початку багатьох захворювань даної культури, а також у поширенні вовчка. Наслідком недбалого відношення стають недобір врожаю насіння соняшнику та погіршення його якості.

Деякі вчені зазначають, що при використанні сучасних, більш стійких до хвороб гібридів соняшнику, застосуванні інтенсивних технологій його вирощування, своєчасному захисту від хвороб, шкідників та бур’янів, повернення цієї культури на попереднє місце вирощування можна здійснювати без значного зниження урожайності в більш короткі строки – через 4-6 років.

Частина вчених пропонує для покращення фітосанітарного стану обмежити площі його вирощування в Україні. Проте, через значну потребу в сировині, площі вирощування соняшнику не зменшуються, а постійно зростають, а отже проблема вовчка не зникає, а тільки посилюється.

На даний момент в світі уражено близько 7 млн га соняшнику. Найбільш небезпечні раси цього паразита поширені в Іспанії, Туреччині, Болгарії, Румунії, Росії та Україні. На півдні Росії поширюється нова раса вовчка F і навіть є дані про появу рас G та H.

В нашій державі найбільш небезпечними областями, з огляду на поширення паразита та його расовий склад, є Донецька, Луганська та Запорізька області. Майже 50% площ у даних областях мають високий ризик поширення нових рас вовчка. Це приблизно 190 тис. га в Донецькій, 150 тис. га в Луганській та 120 тис. га в Запорізькій області. Також потенційний ризик поширення зберігається в Одеській, Дніпропетровській та Кіровоградській областях.

Неконтрольований розвиток та поширення вовчка призводить до втрати 35-70% врожаю і навіть до повної загибелі посівів. Рослини соняшнику, які уражені вовчком, слабко розвиваються, утворюючи значно менші корзинки з щуплим насіння, яке має низький вміст олії. Саме за значний негативний вплив на культуру вовчок називають «чумою XXI століття» або «економічним терористом».

 

Що ж таке вовчок?

На соняшнику, як правило, представлений вид вовчка Orobanche cumana Wall., який є квітковим паразитом з найчисленнішої групи облігатних підземних паразитів. Для даної родини притаманні широкий ареал поширення, великий діапазон рослин-господарів та велике розмаїття – до 120 відомих видів. Вони паразитують на культурних, бур’янистих і дикорослих рослинах.

Для сільського господарства найбільш шкодочинними є вовчок соняшниковий, вовчок конопляний, вовчок єгипетський (баштанний) та люцерновий.

Шкодочинність О. cumana проявляється в зниженні урожайності соняшнику внаслідок паразитарного живлення поживними речовинами рослини-господаря. Поселяючись на коренях рослин, вовчок обезводнює й інтоксикує їх. При цьому важливе значення має кількість квітконосів паразита на заражених рослинах. Так, 4-5 стебел вовчка на одній рослині соняшнику знижують врожайність щонайменше на 1 ц. При 30 квітконосах на рослині врожай насіння соняшнику знижується в 7 разів, що робить вирощування культури нерентабельним. Утворення стебел паразита у кількості, що переважає 60 шт./стебло може призвести до повної втрати врожаю.

Відомі також випадки, коли при сильному засмічені ґрунту насінням соняшникового вовчка на одну рослину доводилося до 200 квітконосів паразита і більше.

Окрім соняшнику вовчок може паразитувати і на тютюні, томатах, картоплі, сафлорі, полину та інших рослинах. Вовчок соняшниковий не заражає рицину, сою, кукурудзу, капусту та гірчицю.

Від інших видів вовчка Orobanche cumana відрізняється нерозгалуженим стеблом висотою 40-50 см. Як і більшість представників родини, він позбавлений хлорофілу та нездатний до життя без рослини-господаря. Отже і проростання його насіння відбувається лише під впливом кореневих виділень рослини-живителя.

Зародок насіння недорозвинений, не розділений на корінь і стебло, не має сім’ядолей і складається лише з групи клітин, оточених клітинами, що містять запасні речовини.

При проростанні із зародка розвивається ниткоподібний звивистий проросток, що рухається в бік більшої концентрації кореневих виділень рослини-господаря.

Інфекційний паросток присмоктується і проникає у корінь соняшнику, який у цьому місці потовщується. Незабаром потовщення на корені рослини-хазяїна покривається горбиками, які надають йому вигляду зірки.

В цей час у місці потовщення, утворюються сосочки, які проникають у корінь. Паразит розсуває клітини паренхіми кори кореня, проникає в неї, доходить до ксилеми і сполучається із провідною системою рослини-господаря таким чином, що межу між ними буває дуже важко знайти.

Із зовнішнього боку потовщення утворюється брунька рясно вкрита лусочками, з якої потім розвивається квітконосне стебло, яке виносить суцвіття на поверхню грунту.

На здатність вовчка до проростання та ураження суттєво впливають вологість грунту та температура. Так, успішне проростання насіння паразита відбувається за вологості грунту 70-85%, а тривале перебування у перезволоженому грунті призводить до зниження схожості. Оптимальна температура проростання насіння і розвитку проростків +16…+25°С. При температурі нижче +10° і вище +35°С насіння вовчка не проростає.

Слід зауважити, що проростання насіння паразита відбувається за наявності кореневих виділень рослини-господаря. За умов низької вологості грунту (наявність грунтової та повітряної посухи) концентрація кореневих виділень соняшнику зростає, чим додатково стимулюється проростання насіння вовчка. Отже, за умов браку вологи, особливо у посушливих південних районах шкодочинність паразита стрімко зростає. І навпаки, агрозаходи, що спрямовані на накопичення і зберігання вологи у грунті є засобами обмеження шкідливого впливу вовчка.

Проростання насіння вовчка в грунті, присмоктування до коріння рослини-господаря та подальший розвиток паразита не залежать від фази розвитку соняшнику і відбуваються поступово в міру росту його кореневої системи. Через це на корінні однієї рослини соняшнику можна знайти паразита у всіх фазах розвитку.

Від моменту проростання насіння вовчка до появи його на поверхні грунту проходить близько 1,5-2 місяців. Проте для оцінки сортів і гібридів соняшнику на стійкість до вовчка не треба чекати виходу квітконосів з грунту. Визначення можна провести за наявністю паразита, що прикріпився, на корінні соняшнику.

Важливою особливістю вовчка є наявність у нього рас. Поряд із новими формами рослин у процесі взаємовідносин паразит-хазяїн виникають і поширюються нові фізіологічні раси паразита, що відрізняються здатністю долати захисні властивості організму рослини-господаря (вірулентність). В наш час відомо 8 фізіологічних рас соняшникового вовчка, які відрізняються здатністю уражувати різні генотипи соняшнику.

За даними науковців, в Україні поширені 6 рас паразита (A, B, C, D, E, F). Расами А-Е вражена основна частина території навколо Чорного моря. Вчені відмічають високу здатність О. cumana до мутацій.

Все коротшим стає термін між утворенням чергових рас вовчка. Пришвидшується  також і їх поширення. Останнім часом, практично кожні 5 років утворюються нові агресивніші раси, що призводить до втрати стійкості сортів і гібридів. Такий прискорений розвиток паразита вимагає постійного моніторингу кількісного та якісного прояву вовчка.

 

Як боротися з вовчком?

В наш час найактуальнішими напрямками боротьби з вовчком є генетичний метод (виведення стійких сортів та гібридів) та хімічний контроль.

Нажаль, останнім часом у виробництві менше уваги приділяють організаційно-господарським заходам боротьби з вовчком, які і зараз не втратили своєї актуальності. Серед них необхідно виділити наступні:

  • дотримання сівозміни. Рекомендовано включати у сівозміну культури, які не уражуються вовчком, а соняшник повертати на попереднє місце вирощування не раніше, ніж через 6-7 років;
  • глибока оранка з оборотом пласта на 30-35 см один раз на 10-12 років;
  • застосування провокаційних посівів культурами, що провокують проростання насіння вовчка, але самі не уражуються ним (соя, кукурудза);
  • знищування падалиці соняшнику.

Використання стійких сортів та гібридів до найбільш вірулентних та агресивних рас вовчка є одним з найбільш ефективних заходів, що обмежує розвиток та шкідливість паразита. В наш час в портфоліо багатьох світових виробників насіння соняшнику, таких як Syngenta, Лімагрейн, Євраліс тощо, є гібриди, що мають генетичну стійкість до певних рас паразита. Також активно ведеться в цьому напрямку вітчизняна селекція.

Хімічний контроль полягає у застосуванні гербіцидів, що здатні боротися з вовчком. Серед сучасних хімічних методів боротьби з вовчком у посівах соняшнику необхідно відмітити застосування виробничих систем CLEARFIELD та SUNEO.

CLEARFIELD – ця технологія, яка поєднує використання гербіциду Євро-Лайтнінг та гібридів, що мають генетичну стійкість до даного препарату. Даний гербіцид знищує всі можливі раси вовчка. Застосовується цей препарат в дозі 1,2 л/га в фазі соняшнику 3-4 пари справжніх листків.

SUNEO – це технологія, яка полягає у використанні гібридів, які поєднують в собі найсучасніший ген стійкості до вовчка та Clearfield-технологію.

Співвідношення генетичного та хімічного методів боротьби здатне звести до нуля ризик розвитку вовчка та бур’янів. Варто тільки пам’ятати, що купувати насіннєвий матеріал та засоби захисту рослин варто лише у товаровиробників та їх офіційних дистриб’юторів, що не тільки гарантують якість, але й представники яких допоможуть у виборі того чи іншого гібриду чи препарату та проконсультують щодо технології вирощування та застосування.

 

Андрієнко О.О., к.с.-г.н.